В середині 2018 року Комісією у відношенні до багатьох торговців цінними паперами порушено справи про правопорушення на ринку цінних паперів.
При цьому, підставою порушення справ стало те, що, на погляд Комісії, такі торговці протягом 2017-2018 років здійснювали переважну частку операцій з цінними паперами емітентів, у відношенні яких Комісією в подальшому прийнято рішення щодо заборони торгівлі цінними паперами та/або щодо заборони внесення змін до системи депозитарного обліку, оскільки обіг цінних паперів таких емітентів створював ризик порушень прав інвесторів.
Крім такого, гострою проблемою стало прийняття НКЦПФР рішень про зупинення дії ліцензій на певний строк.
Варто зауважити, що у рішеннях зазначається, що зупинення дії ліцензії, здійснене у зв’язку з виникненням необхідності проведення перевірки під час провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні відповідних торговців, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», пункту 5 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», та керуючись підпунктом 3 пункту 4 розділу 2 Порядку зупинення дії та анулювання ліцензій на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 № 816, зареєстрованим Міністерством юстиції України 01.06.2013 за № 862/23394 (далі – Порядок № 816).
Натомість, постає питання, чи наділена Комісія таким правом чинним законодавством України та яка, за результатами оскарження торговцями, склалась у цій сфері судова практика?
Дійсно, приписами підпункту 3 пункту 4 розділу 2 Порядку № 816 визначаються підстави для зупинення дії ліцензії за певним видом професійної діяльності, серед яких, зокрема, є виникнення необхідності проведення перевірки під час провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів, якщо правопорушення призвело або могло призвести до порушення прав інвесторів.
Відповідно до абзацу 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», інвестори в цінні папери – фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Відтак, інвестори – це власники цінних паперів. Якщо мова йде про інвесторів, то клієнтами торговців у відносинах купівлі-продажу можуть бути тільки продавці.
Отже, коли торговці цінними паперами діють в інтересах інвесторів, то це означає, що вони за дорученням цих інвесторів продають ці цінні папери, а значить - рятують їх гроші.
Вважаючи, що торговці не повинні були виконувати доручення інвесторів на продаж цінних паперів, Комісія навпаки закликає порушувати права інвесторів на продаж належних їм цінних паперів, не виконуючи їх розпоряджень (доручень).
Крім того, правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Абзац 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» закріплює, що державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.
Згідно ст. 3 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у формах прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» ліцензування професійної діяльності на ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до законів України, що регулюють ринок цінних паперів, нормативно-правових актів, прийнятих згідно з цими законами, та з урахуванням вимог статей 13 та 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Так, основним законом, що закріплює правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів передбачено, що НКЦПФР в рамках наданих їй повноважень має право виносити попередження, зупиняти на термін до одного року обіг цінних паперів, дію ліцензій, виданих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких ліцензій; накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів тільки у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (п. 5,14 частини 1 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»).
Положеннями ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» визначено правопорушення, за які Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може застосовувати фінансові санкції до відповідних юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» крім застосування фінансових санкцій за правопорушення, зазначені у цій статті, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти або анулювати ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, яку було видано такому професійному учаснику фондового ринку.
Зазначимо, що саме приписи статті 12 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» закріплюють, що порядок розгляду справ про правопорушення на ринку цінних паперів та застосування санкцій.
Так, уповноважена особа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка виявила факт вчинення юридичною особою правопорушення на ринку цінних паперів, складає акт, який разом з письмовими поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та пов'язаними з таким правопорушенням документами протягом п'яти робочих днів подає уповноваженій особі Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, яка має право застосовувати санкцію за правопорушення на ринку цінних паперів.
Отже, Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» не наділяє Комісію правом застосовувати до суб’єкта господарювання санкцію у вигляді зупинення дії ліцензії у зв’язку із зупиненням провадження у справі про правопорушення на ринку цінних паперів для проведення перевірки.
Відтак, торговець цінними паперами не може бути притягнутий до відповідальності до встановлення факту правопорушення законодавства про цінні папери. Обставини ж встановлення такого правопорушення є можливими тільки після розгляду документів, що підтверджують факт правопорушення та прийняття відповідного рішення про застосування санкцій.
Крім того, ані Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», ані положення статтей 13, 19 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» не містять норм, які б надавали можливість Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку розширити перелік підстав для зупинення дії ліцензій на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку.
Таким чином, зупинення дії ліцензії передбачене положеннями Порядку зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 р. №816, не є належною підставою для застосування її у відношенні до торговців цінними паперами, адже пп. 3 п. 4 розділу 2 Порядку не відповідають Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та фактично розширюють передбачений законом, перелік підстав для зупинення дії ліцензій на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, у зв’язку з чим не можуть бути застосовані як такі, що не відповідають положенням правового акту вищої юридичної сили, а саме Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні».
Не дивно, що такі рішення Комісії стали предметом судового оскарження та за результатами їх розгляду судами вже ухвалені відповідні рішення, зокрема:
- Рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2019 у справі № 640/19665/18 (код у ЄДР: 80313849);
- Рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 у справі № 640/19663/18 (код у ЄДР: 80408743);
- Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 у справі № 520/10781/18 (код у ЄДР: 80795733);
- Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі № 520/10769/18 (код у ЄДР:80795968);
- Рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 22.03.2019 у справі № 640/19661/18 (код у ЄДР: 80629391).