Доповідь Андрія Бахмача на тему «Окремі аспекти представництва у суді. Погляд адвоката» викликала жваву дискусію учасників круглого столу – науковців, суддів, адвокатів. Зокрема, були обговорені питання змін до процесуальних кодексів, якими в 2017 році було значно посилено відповідальність адвокатів за зловживання процесуальними правами у суді.
Незважаючи на значний позитивний вплив вказаних змін на загальні процедури та атмосферу судочинства, на практиці вони також можуть призводити й до певного обмеження прав адвоката на захист інтересів клієнта.
Адже існує певний конфлікт між нормами Правил адвокатської етики, та процесуальними нормами щодо зловживання процесуальними правами, а саме щодо прав заявляти повторні клопотання та відводи складу суду.
З одного боку адвокат у межах дотримання принципу законності зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнта. Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має: бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом (стаття 43 Правил). З іншого боку межа за якою дії адвоката можуть бути кваліфіковані як зловживання процесуальними правами чітко не визначена, що може призводити до тиску на адвоката, який наполегливо відстоює інтереси клієнта, з боку суду. Особливо це стосується судів апеляційних та касаційних інстанцій, де адвокат, завданням якого є скасування рішення першої інстанції, вимушений задіяти всі можливі процесуальні тактичні ходи щоб привернути увагу суддів до своєї правової позиції.